Ліга українських меценатів

Інтерв”ю з президентом Ліги українських меценатів, доктором фармацевтичних наук, професором, головою наглядової ради АТ Фармацевтична фірма “Дарниця” Володимиром Загорієм. 

- КОР. Пане Володимире, нині, коли ми вже напередодні цього ювілейного конкурсу, чи не хочеться озирнутися туди, назад, у далекий 2000-й, і пригадати, як усе починалося? Чому і навіщо було започатковано цей проект? Хто став його натхненником? Якими були для Вас особисто всі ці конкурси?  Що згадується з задоволенням, а про що Вам хотілося б забути? Одне слово, з якими думками йдете до Десятого конкурсу і як організатор, і як меценат?

- ЗАГОРІЙ. Так, цьогоріч  матимемо ювілейний конкурс. Якось ішли рік за роком і не згледілися, як - десять років. Хоч і невеликий, але ювілей. Навіть для невеликої організації чи проекту – протриматися і протриматися успішно – це багато, а ми ж - мільйонна армія юних знавців рідної мови.  Навіть елементарний підрахунок - щороку у конкурсі, починаючи з другого,  брало участь до 5 мільйонів школярів, студентів, учнів профтехосвіти, військових.  Отже за десять років ми наближаємося до кількості 50 мільйонів учасників. Тобто майже всього населення України. Вражає? Безумовно, вражає! Не може не вражати!  Ви ж тільки вдумайтеся: школярі, що брали участь у першому конкурсі  у віковій номінації “другий клас”, нині -  абітурієнти вищих навчальних закладів. Їхнє шкільне життя проходило під знаком конкурсу Петра Яцика. Вони вже собі не уявляють: як це навчатися в школі і не бути учасником цього унікального марафону. Для них поняття – навчатися в школі і бути учасником мовного турніру - явища тотожні. А студенти! Ті, що брали участь на самому початку у нашому конкурсі, нині вже давно кваліфіковані працівники різних установ, а хтось з них виховує вже й власних дітей... Отак летить час!
-  Знаю, що на Десятий конкурс вже передані перші пожертви від меценатів? Яка нині ситуація з фінансуванням цього,  вже державного,  проекту?
- Так, уже маємо кошти від згадуваного Л.Ліщини, від подружжя Татарків, від п.Фішер-Слиж... Певен, що всі наші меценати знову будуть з нами, а ось з приводу державної фінансової підтримки проекту знову маю глибокі сумніви.
- Чому для ювілейного Десятого конкурсу було обрано саме південний зрусифікований Миколаїв? Чи матиме старт якісь відмінності від “рядових” конкурсів? Яким бачите відкриття конкурсу у Миколаєві? Чи прибудуть на відкриття  найвищі посадові особи держави?
- Це вже добра традиція – відкривати новий конкурс у якійсь з областей України і передавати його як естафету. Перший стартував у Києві, другий – на Черкащині, батьківщині Тараса Шевченка, третій – на Волині, в рідних краях Лесі Українки, четвертий на батьківщині Петра Яцика – на Львівщині, п”ятий – у Запоріжжі, козацькій колисці, шостий – у зрусифікованому, але українському Криму, сьомий – в Чернігові, восьмий – на Кіровоградщині, дев”ятий – у Чернівцях... Чому нині - Миколаїв, бо таким було побажання миколаївських освітян. Ми нікого не примушуємо. Знаю, що миколаївські  освітяни, як перед ними їхні колеги, дуже відповідально готуються до відкриття. Переконаний, що якою б не була політична погода в Україні, все відбудеться на належному державному рівні.

Записала Світлана Короненко