Ліга українських меценатів

(Про четвертий етап конкурсу у Чернівцях)

У цього свята цьогоріч дві барви – радісна і тривожна.
   З одного боку - черговий конкурс, черговий етап, чергове нагородження переможців... Все вже звично, налагоджено, традиційно. Всі все знають, усі до всього звикли. Здається, що так має бути і буде й надалі, бо це нормально як для будь-якої цивілізованої держави, як же інакше: в державі державною мовою має бути мова титульної нації, вона мусить бути в усіх сферах вжитку, вона має бути захищена усіма і з усіх боків, вона незаперечна і вічна, а конкурс на знання цієї мови – це як прояв поваги і любові юних громадян цієї держави до державної мови? А з другого боку...
   Але про все по порядку.  Нагородження переможців третього етапу Десятого конкурсу у Чернівцях цього разу відбувалося в переддень Дня рідної мови. Дати ніхто не підганяв, просто епідемія грипу зсунула звичні часові рамки і тому четвертий етап конкурсу відбувся аж 20 лютого. 
   П’ята гімназія міста Чернівців (до речі, знаково, що саме тут навчалася видатна українська письменниця Ольга Кобилянська) - як і щороку - привітно і гостинно зустрічала юних мовознавців - школярів і студентів - з усієї області. О 8.30 розпочалася реєстрація учасників. А  рівно о 9-й усі вони були у їдальні. Кожен мав підкріпитися, набратися сил, адже попереду було кілька годин дуже серйозної праці. Про сніданок, як і про обід юних конкурсантів подбала обласна адміністрація.
   О 10 годині   юні знавці рідної мови прийшли до актової зали, де їх привітали представники обласного управління освіти, організатори конкурсу, гості з Києва.  Виконавчому  директору Ліги українських меценатів, співголові конкурсу Михайлові Слабошпицькому, який привіз завдання, було доручено  розрізати конверт із завданнями четвертого, загальноукраїнського, етапу для учнів 3-4, 5-8, 9-11 класів та професійно-технічних навчальних закладів, а також для студентів вищих навчальних закладів.  Після цього організатори розмножили завдання, і конкурсанти, ознайомившись з ними, сіли до роботи.  Для молодшокласників робота тривала годину, для учнів 5-7 класів – дві години, для старшокласників і учнів ПТНЗ та студентів ВНЗ – три години.
   Кому пощастило цього дня побачити отих 49 юних конкурсантів з Буковинського краю, міг би підтвердити мої слова: для кожного з них – це було справді свято і свято національне, українське. Радісні посмішки, вишиванки на хлопцях і дівчатах, добра українська мова на їхніх устах... А представляли вони середні школи як Чернівців, так і районів – Кіцманського, Сокирянського, Заставнівського, Хотинського. Переможцями серед студентства стали представники Чернівецького політехнічного коледжу, Чернівецького кооперативного економіко-правового коледжу,  педагогічного коледжу Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича, Чернівецького професійного будівельного ліцею, вищого професійного художнього училища м.Чернівців, Кельменецького професійного ліцею, Чернівецького професійного ліцею сфери послуг, Чернівецького професійного ліцею залізничного транспорту, Чернівецького медичного коледжу, Новоселиць кого медичного коледжу, Чернівецького державного комерційного технікуму, Буковинського державного медичного університету,  Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича.
   … Вже за якийсь  час у коридор гімназії почали виходити учасники мовного турніру.
   Ось іде поважний четвертокласник з Василівської школи Сокирянського району Микола Лебеденко. З впевненою усмішкою каже, що  завдання для нього були  нескладні, тож упорався швидко.  Третьокласник Єгор Грекул з Путильської школи є переможцем районного та обласного етапів,  пише дуже гарно твори. “Він має Божий дар до мови", - каже його вчителька Наталія Бевза...
    Після написання роботи конкурсантів зберуть, покладуть у один великий конверт, запечатають і відправлять до Києва, де ці роботи    перевірить поважне журі конкурсу. На адресу журі таких конвертів має надійти 27 з усіх регіонів нашої держави. І лише після перевірки всіх робіт (25 областей, Київ і Сімферополь  множимо на 50 учасників від кожного регіону) журі назве найкращих з найкращих знавців рідної мови в Україні, яких і буде вшановано у травні цього року на столичній сцені театру імені Івана Франка на Святі рідної мови...
   … Час летить швидко і  за кілька годин школярі і студенти вже поспішають до палацу  “Юність Буковини”. Саме тут, у переповненій актовій  залі на кілька сот глядацьких місць, зібралися школярі і студенти, їхні вчителі, батьки, аби вшанувати 49 юних буковинців - переможців третього етапу Десятого конкурсу з української мови імені Петра Яцика. І знову на сцені святково вбрані школярі і студенти та їхні вчителі. Школярі одержують дипломи  Ліги українських меценатів і бібліотечки від видавництва “Ярославів Вал”. Вчителі, які їх підготували,  - почесні грамоти і грошове заохочення від Головного управління освіти і науки облдержадміністрації.  
   Майже на кожному - вишивані сорочки. Буковина завжди славилася вишиванками. Але такі пишні вишиванки одягають лише в особливо урочистих випадках – як ось, зокрема, на свято вшанування за добре знання державної мови...
   На сцені - виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький. Він наголошує: "Ми не шукаємо лінгвістичних геніїв – ми  хочемо масовості у цьому конкурсі. Ми ставимо акцент на тому, що українська мова  надзвичайно престижна, бо є державною мовою в Українській державі...” І далі його подячні слова -  до вчителів: "Є в країні така армія – вчителі-словесники.  Це теж герої конкурсу. Ні меценати, ні міністерство освіти  не змогли б провести цього конкурсу, якби не  вчителі...".
   Обличчя вчителів - світлі, усміхнені. Вони виходять на сцену разом  зі своїми учнями. Надзвичайно щемкий момент цього унікального дійства...
   Це те, що належить до радісних барв і цьогорічного, і минулих конкурсів. Але для того, хто писатиме колись хронологію конкурсу, цей запам’ятається ще й черговими політичними пристрастями й отією дуже виразною тривогою, про яку йшлося вище. Саме цієї зими 2010-го  ця тривога  особливо виразна: Президент України, що відходив од влади, закликав Україну “раз і назавжди вивести питання мови з поля боротьби за владу”, а перша промова майбутнього  Президента України  до українців була мовою сусідньої держави… 
   Чи буде в Україні друга державна мова? Чи стане українська мова отим об’єднавчим фактором для нації, якого нам усім так бракує? І, зрештою, чи житиме багатомільйонний конкурс Петра Яцика (навіть такі несподівані думки приходять у ці дні)? Все це залежить від кожного з нас, дорослих, від нашої позиції. А молодь – вона тут, поряд з нами, і вона дуже уважно дивиться на нас і вслухається у те, що і як ми говоримо.   Тож, говорімо українською і працюймо на Україну і задля України!

Світлана Короненко