Ліга українських меценатів

Завершився 10 Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. Переможці районних і обласних етапів конкурсу вже одержали свої нагороди. Невдовзі одержать нагороди переможці загальнодержавного етапу конкурсу. Радію, що стільки хлопчиків і дівчаток, стільки юнаків і юнок ось уже впродовж 10 років долучаються до цього конкурсу, переживають радість перемоги, одержують стимул для ще більш глибокого вивчення  української мови. Але мені здається, що участь у конкурсі спонукає і до вивчення витоків української мови у глибинах історії, а з цим має приходити  розуміння важливості рідної мови для вироблення власної гідності, усвідомлення причетності до українського народу.
Колись відомого російського історика Васілія Ключевського запитали, якою мовою розмовляли в Київській Русі, і він сказав: «Майже такою якою і зараз говорять навколо Києва». Зрозуміло чому «навколо Києва». Бо в Києві, говорили російською мовою – мовою  російської імперської адміністрації.
Українська мова в устах українців – свідчення того, що ми є нащадками далеких предків Київської Русі і юні українці мають були горді з того!
 Щорічний Міжнародний конкурс імені Петра Яцика відбувається завдяки доброчинцям-меценатам, завдяки подвижницькій праці їх сердець і душ.
2005 року сл. пам. Командир УПА Василь Кук запросив мене до театру імені Івана Франка на закриття V Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика. І я зауважила, крім І, ІІ. і ІІІ премій, що одержували конкурсанти, були ще й премії, які  фундували родини  в пам'ять своїх батьків. Це і мене надихнуло на думку вшанувати пам'ять свого Батька – Кирила Осьмака і підтримати учасників конкурсу. Чому ж саме конкурс з української мови я вирішила підтримати іменем Кирила Осьмака?
Кирило Осьмак з молодих років, ще навчаючись у Московському сільсько-господарському інституті (1910 - 1915), в часі існування російської імперії велику увагу надавав мові свого народу, українській мові,. В 10 числі місячника «Украинская жизнь» за 1913 рік він написав, що студенти-українці, члени українського гуртка с.-г. інституту намагалися відбувати практику на Україні, щоб мати можливість працювати для свого народу і вивчати його, ще перебуваючи в інституті. А термінологічна комісія цього гуртка збирала як літературний так і народний термінологічний матеріал із галузі сільського господарства та суміжних наук.
 Пізніше Кирило Осьмак продовжив цю діяльність, готуючи словник с.-г. термінології в Термінологічному бюро Сільсько-Господарського наукового комітету України, а починаючи з 1925 року – на посаді редактора словника с.-г. термінології в Інституті Української Наукової Мови (ІУНМ). Та нищення українства, трохи пригальмоване на початку 20-х років, знову відновилося і створення українських термінологічних словників у 1930 році влада кваліфікувала як контрреволюційну діяльність, спрямовану на «підрив або послаблення радянської влади».національні забобони. Кирила Осьмака звинуватили за ст.ст. 5810 і 5811 УК РСФСР (бо в цей час він перебував в адміністративній висилці в Росії) і ухвалою Колегії ОГПУ ув’язнили в концтабір в Комі АРСР (Росія) терміном на 3 роки.
 Це було не останнє ув’язнення Кирила Осьмака. Останнє і досмертне сталося у вересні 1944 року на Дрогобиччині як учасника національно-визвольної боротьби. Перший лист з  Батька з Владимирської політичної тюрми (Росія) ми з Мамою одержали у березні 1954 року. Батькові листи до мене пронизані турботою про моє здоров’я, виховання, освіту.  Особлива його турбота – про рідну українську мову.
Другого березня 1955 року Батько написав мені в листі: « Кохана моя донечко, люба Талюсю! Мене цікавить, чи маєш ти змогу читати класиків української літератури? То є підстава для досконалого вивчення українського побуту, психології нації та правдивого  знання мови рідного люду» .
«Моє велике бажання, щоб любов до рідної мови у тебе міцніла, та щоб бажання декого про «посилене» наближення нашої мови до тої іншої не торкнулося тебе» (3.12.55).
«Кінчати школу треба лише українську. Уважаю за конечне і надалі, щоб вища  школа була також з українською викладовою мовою, щоб у житті ти була  природньою органічною часткою української народньої інтеліґенці» (3.05.57).
Цього року вже вп’яте преміями на честь Кирила Осьмака – Президента Української Головної Визвольної Ради будуть нагороджені переможці конкурсу. Серед переможців минулих років курсант Львівського інституту сухопутних військ Оксана Гладка, курсант Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУ «КПІ» Олексій Драглюк, ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна Богдан Писаренко і Ярослав Пахачук, курсант Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова Національного авіаційного університету Артур Кудрявцев, курсант Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Роман Овчинник та інші.
Учасникам десятого міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика побажаю те, що у 1958 році побажав мені Батько:
Любіть свій рідний край, любіть Україну і в житті завжди тримайтесь заповітів Великого Кобзаря!
 

Наталія Осьмак