Ліга українських меценатів

У приміщення інформаційної агенції «Укрінформ» відбулася подія, що викликала неабиякий інтерес численного журналістського загалу.  Ліга українських меценатів (президент Володимир Загорій) напередодні Дня писемності і української мови влаштувала прес-конференцію, присвячену початку Десятого конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Мова йшла про національного масштабу акцію, яка за дев’ять попередніх років свого існування набула неабиякої популярності в країні, впевнено заповнила важливу духовну нішу. У прес-конференції взяли участь Виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький, Голова товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан, голова Комітету з Національних премій  ім. Т. Шевченка Микола Жулинський, заступник Міністра культури і туризму України Ольга Бенч.

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, лауреат Шевченківської премії: «Як відомо, щороку ми розпочинаємо Міжнародний конкурс імені Петра Яцика в якійсь іншій області. Цього разу це вже буде Десятий конкурс і розпочинатиметься він на Миколаївщині. В силу об’єктивних причин (оголошений каранин) конкурс цього року перенесено. Офіційне відкриття відбудеться пізніше. Конкурс задумано як нетиповий захід, відмінний від духу тих олімпіад, які колись у нас проводилися. Цим конкурсом ми не ставимо за мету відшукати лінгвістичних геніїв (якщо такі знайдуться – будемо дуже втішені, а їхні імена впишемо в герб нашого конкурсу), та все ж конкурс ми задумали як колосальну акцію, спрямовану на підсилення престижу  самої української мови. Цим конкурсом ми хочемо довести, що є запит на українську мову, що маленькі діти, школярі, студенти віддано за українську мову. Про це свідчить кількість учасників і сам сценарій, за яким відбувається  конкурс. Часто виникають такі ситуації, за якими без зворушення не можна спостерігати. Діти виходять на сцену, одержують дипломи (грошові нагороди отримують раніше, заповнивши відповідні документи). Якось один з переможців, вийшовши на сцену, підійшов спочатку до прапора, ставши навколішки, поцілував його, і лише потім підійшов до нагородження. Хто його навчив, звідки цей порух? Саме задля оцього національного виховання і влаштовуємо ми цей конкурс, для цього й вкладаємо в нього дуже багато.

Павло МОВЧАН, член Опікунської Ради конкурсу, поет, народний депутат України: «Насамперед хочу подякувати Михайлові Слабошпицькому за те, що він вже стільки років робить ту справу, яка, без сумніву, належить до сфери діяльності «Просвіти». Ми вперше за 18 років розглядаємо в парламенті тему, складовою якої є і цей мовний конкурс. За 18 років ми не спромоглися прийняти концепцію гуманітарного розвитку українського суспільства. За 18 років ми не маємо Закону про мови. Ми є свідками того, що весь час звужується поле вжитку української мови. Мова – це фундаментальна засада, яка єдина убезпечує національний організм від потрясінь, яких ми власне й зазнали упродовж усього часу бездержавності. Була розроблена концепція функціонування української мови як державної, але, на жаль, вона не стала предметом обговорення парламенту. Що ж змінилося за 18 років? Зміни вражаючі, але не на користь української мови, української державності і української перспективи. Фундаментальне мовне питання, якщо воно не буде розв’язане, то ставитиме нас завжди у загрозливу ситуацію. Не випадково ми пов’язуємо питання мови і національної безпеки. Тому що ті денаціоналізаційні процеси, які мають місце сьогодні, загрозливі. 
Ліга українських меценатів стала ініціатором проведення того загальнонаціонального заходу, який раз на рік сконсолідовує націю, нагадуючи їй про те, що є такі засадничі речі, які треба розвивати, а не розмивати, які треба зміцнювати, а не послаблювати. За це дяка якраз Михайлові Слабошпицькому, який у цю сферу втягнув державні структури. Спершу вони дистанціювалися, мовляв, побачимо: а що ти там зробиш…Та як тільки справа почала налагоджуватися, як тільки побачили саму ініціативу, причому загальну (бо вона не є локальною), як тільки ця загальноукраїнська справа почала  набирати масштабів, формуватися як загальний процес, який подавав знаки справді відродження, то чиновник одразу ж присусідився до неї. Тепер йому дуже вигідно бути «біля процесу», бо передбачаються певні кошти. Отже для чиновника є поле, на якому він може грати. Адже Слово – це є Історія. І кожне слово має свою історію. Всі державні структури повинні брати участь у цьому процесі. Певен, що Десятий конкурс пройде як завжди з нарощуванням, з додаванням. 

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ: «Сьогодні розмова про ініціативу Ліги українських меценатів, її першого президента Петра Яцика, який 2000 року започаткував конкурс. Яка це була енергійна постать! Яцик відчув в той час, що для України одним із найважливіших завдань, передусім внутрішньої політики, буде проблема української мови. Проти України тоді велася і ведеться нині інформаційна війна. Україна повинна бути зацікавлена, щоб мати свій національний інформаційний простір. Те що Ліга проводить конкурс імені П. Яцика – це державницька справа. Ідея конкурсу – це ідея консолідуючої акції державницької ваги.  Він вкрай потрібен ще й тому, що нині в Україні не маємо Закону про мови, який би був прийнятий вже в умовах незалежної держави. По суті Закон про мови 1989 року не функціонує. Президент Віктор Ющенко минулого року видав указ про створення Державного органу щодо ведення відповідної мовної політики. Донині не створено такого органу держуправління. Чому ВР так і не спромоглася розглянути жоден проект Закону, який стосується мовного питання? Чому влаштовує нині така ситуація, коли нікого не можна притягнути до відповідальності, приміром за невиконання ст. 10 Конституції України. Подивіться на історію Франції, де давно прийнято Закон про французьку мову, згідно з яким уряд країни повинен щорічно звітувати перед Національними зборами Франції про виконання цього закону. Крім того, у Франції є три органи (і при Президентові, і при Уряді), які займаються проблемами впровадження, функціонування французької мови. Там ніхто не замислюється над тим, що Франція далеко не одномовна країна, як хтось тут нам накидає: мовляв ми двомовна країна, то повинна буди друга державна. У Франції не одна мова, але ще з 15 століття існує указ французького короля з метою консолідації всіх. У Франції одна державна мова і за дотримання цього її статусу відповідають найвищі органи державної влади. До речі, якщо чиновник не те що виступить чужою мовою, а навіть вживе іншомовне слово, то може бути засуджений до позбавлення волі. Чому у Франції йдуть на таке? Бо добре розуміють, що консолідацією суспільства є мова – мова державна. Саме вона забезпечує нормальне функціонування самої держави. Пам’ятаймо відоме спостереження: якщо в суспільстві діють дві мови, то обов’язково одна мова витіснить другу мову. Тому дуже важливо те, що роблять президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій і її виконавчий директор Михайло Слабошпицький, влаштовуючи Міжнародний конкурс з української мови. Важливо, щоб підтримка конкурсу була з урахуванням специфіки його традицій, з  урахування того, що напрацювали організатори упродовж всіх попередніх конкурсів».

Максим ЛІТЕРАТ