Ліга українських меценатів

Слова, які хоче сказати на святі української мови
відомий громадський діяч і меценат

 Наш кореспондент звернувся до президента Ліги українських меценатів із запитанням: що відчуває він після завершення Х Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика і що йому хочеться сказати зі сцени Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка в день закриття конкурсу. Ось що він сказав.
Десятий раз травневий Київ гостинно зустрічає найкращих знавців української мови з усіх куточків України. Це дуже символічно, що саме о цій порі весняного відродження в природі ми збираємося в столиці нашої держави саме з такого приводу. Чи – точніше сказати – нас збирає тут саме українська мова. Одна з найголовніших дійових осіб нашого державотворення.
 Кожна відповідальна й цивілізована нація як скарб безцінний береже й любить свою мову. Кожна повноцінна держава дбає про високий соціальний статус своєї мови. Саме державної. Маємо сподівання, що колись і наші державці доростуть до такого ж рівня і перманентно дбатимуть про те ж. Сьогодні ж ми лише на півдорозі до того. Посткомуністична, постколоніальна ситуація нашого існування – це той момент історії, який мусимо пройти. Це, як казала наша видатна поетеса, кроки нашої історії. Момент між учора й завтра.
 У такі святкові дні хочеться казати багато добрих подячних слів. І найперше – нашим учителям, які, не зважаючи ні на які кризи та всі інші об'єктивні і суб'єктивні труднощі, творять свій щоденний подвиг – виховання юних душ у дусі високої моралі, яка в своїй основі має ось таку тріаду: добро, милосердя, патріотизм. Український учитель – а особливо ж учитель-словесник – це особлива людська індивідуальність. Це (не біймося пафосності) – справжній подвижник. Це – творець української держави. Він творить державу Українського Слова в юних душах. А без цього держави не може бути. Навіть якщо є президент, прем'єр з усіма міністрами, армія, танки, ракети, поліція, всякі академії, все одно без мови – це ще не держава. Це – ще тільки її важливі складові. А саме держава як Храм, як витвір умів і душ, починається з речей найпершорядніших, серед яких, мов наріжний камінь, стоїть вона – МОВА. Отож, учитель української мови – це не менше (а може й більше), аніж, наприклад, міністр – державна людина. Державотворча людина.
 Добрі похвальні слова належиться цього дня сказати всім тим, хто показав себе найкращими знавцями державної мови і хто виходить сьогодні на цю сцену. Ви – переможці – і вам належать ці лаври. Ви – приклад для багатьох інших. Я особисто вірю у вас. У ваш завтрашній день. Вірю, що ви станете саме тією частиною нашого суспільства, яка складатиме його авторитет у науці, культурі, політиці. Вірю, що саме з вас вийдуть провідники нації і держави.
 Вітаю всіх нас із цим днем, який став підсумком колективних зусиль усіх причетних до конкурсу. І став днем прекрасних відкриттів, коли ми на сцені цього прекрасного театру побачили завтрашню Україну.
 Щасти нам, Боже, у дорозі до неї!